Главная написать админу

Интересное

Філософська основа бізнесу

5-03-2010, 16:04
Філософська основа бізнесу
Початки бізнесової діяльності датуються 3-4 тисячоліттями до нашої ери. Вже в ті далекі часи відбу¬вався активний обмін продуктами виробництва між пастушими і землеробськими племенами та ремісниками і землеробами на засадах конкуренції між окремими виробниками з метою отримання прибутку. Цивілізація утверджує поділ праці і разом з тим створює клас купців, які лише частково або взагалі були не заангажовані в сфері виробництва, а займалися продажем і купівлею продуктів. Звільняючи виробників від праці поза виробництвом та ризику, пов'язаного з обміном продуктів, купці повинні були мати, окрім відповідних рис характеру (сміливість, оперативність, кмітливість та ін.), ще і необхідні знання, які дозволяли б дати лад справам в купівлі і продажі продуктів. З появою металевих грошей процес підприємництва зростає. Хто володів ними, той в основному визначав долю виробництва. Але це була видима частина підприєм¬ницького айсбергу. Підприємництво і бізнес, окрім спеці¬альних знань, формувало ще і певну світоглядну позицію, яка набирала яскраво виражених філософських абрисів у Святому письмі, працях мислителів середньовіччя, Нових часів, сучасності.
В кінці 19-на початку 20 століття в Північній Америці виникає філософський напрямок, який отримав назву прагматизм (від гр. pragma – дія), основні положення яко¬го були сформульовані американськими вченими – логі¬ком і математиком Чарлзом Сандерсом Пірсом (1839 - 1914 pp.) та психологом Вільямом Джемсом (1842-1910 pp.). Згодом основні положення прагматизму розвинув філософ, педагог і психолог Джон Д'юї (1859-1952 pp.). Він, почав¬ши з прагматичної інтерпретації логіки і теорії пізнання, в наступні десятиріччя надавав прагматизму інструменталь¬ного, прикладного значення. В такому вигляді прагматизм став філософською основою спочатку американського, а згодом і в усіх розвинених країнах, підприємництва і бізнесу.
У гносеологічному аспекті прагматизм мав двоякий характер: з одного боку, це був метод, а з другого – це теорія істини.
1. Прагматизм як метод. Пірс, Джемс та ін. вважали, що коли в процесі філософського дослідження ми, спира¬ючись на різні принципи, отримуємо один і той же резуль¬тат, то це є свідченням того, що між цими положеннями (принципами) немає суттєвої різниці, відмінність тільки в словах. У всякій дії в бізнесі, доводили представники прагматизму, важливим є результат, спосіб же його отримання є справою другорядною і навіть третьорядною. Проте, коли мова йде про результат дії, застерігає Д'юї, ми завжди маємо на увазі, що він є завершенням легітимного процесу.
2. Прагматична теорія істини. Представники прагма¬тизму приєднались до широко розповсюдженої на початку 20 століття думки, виголошеної Ернстом Махом, що наукові істини не є відображенням дійсності. Якщо ми визначаємо, що таке істина, писав Пірс, то мусимо визнати, що її зміст не має безпосереднього відношення до оточу¬ючого нас світу. Істина – це те, що є властивістю нашої думки. Вона постійно змінюється і не тільки з часом, але і в залежності від конкретних умов, а також від того, який ми отримали результат. Якщо результат позитивний і є для нас благом – маємо істинне знання, і навпаки. Поняття, писав Д'юї, якими ми оперуємо, не є образами, відображеннями основних ознак явищ, предметів, а лише планом дій, інструментом. Погляди Д'юї були визнані представниками амери¬канського бізнесу як такі, що найбільше відповідають суті американського ділового життя. На початку 30-х років 20 століття прагматизм-інструменталізм визначив парадигму своєї філософії, яка майже без змін залишається до сьогодення. Такими основними її положеннями є:
а) філософські поняття є засобом дії;
б) все, що сьогодні є логічне і корисне, є добрим і слушним;
в) поняття і уявлення постійно розвиваються, тому істи¬на і добро є відносними, поточними.
Прагматизм як філософія бізнесу ніколи не був чимось докладним. Часто-густо його представники висловлювали такі погляди, які виходили за його основоположні принци¬пи. Мало того, дехто з них (наприклад, Джемс) навіть хизу¬вались тим, що парадигма прагматичної філософії аморфна, нечітка. Вона, говорив він, з успіхом може вико¬ристовувати інші філософські напрямки, забарвивши їх в кольори філософії прагматизму. Життя постійно зміню¬ється, а це детермінує часту зміну теоретичних положень. Не має значення, писав Джемс, якою філософією ці поло¬ження сформульовані. Головне, щоб вони були перекон¬ливими, сприймались людьми. Сприймаються, говорив Джемс, – це вже корисно, і не є важливим, яка користь – реальна чи ілюзорна, оманлива. На це Пірс рішуче запроте¬стував.
Прагматизм – це та філософія, яка визначається точністю формулювань, заявив він. В її основі лежить логіка, яка в своїй основі виключає різного роду ненаукові вислови, нечіткі думки. Якби Джемс хоч трохи знав математику (Джемс був професором психології Гарвардсь¬кого університету), говорив Пірс, то він ніколи так не відгукувався не тільки про прагматизм, але і про філософію взагалі. Філософія прагматизму, стверджував Пірс, серед інших філософських напрямків займає особливе місце. Вона найбільш відповідає людям з аналітичним мислен¬ням, тим людям, які прагнуть перевести вивірені теоре¬тичні положення саме у площину практичної дії, а не діють за принципом "користь понад усе", навіть у випадку, якщо та користь має ілюзорний характер.
Д'юї доповнив думку Пірса, що дії людини, яка займається підприємництвом і бізнесом, повинні мати певну теоретичну, методологічно-світоглядну основу, яка є результатом строго вивірених, підтверджених життям положень. Чим ближче ці положення до емпірії, тим вище їх статус корисності.
У дискусії, яка точилась між психологом Джемсом і математиком Пірсом стосовно суті філософії прагматизму, знайшла своє вираження та методологічна основа, на якій формувалось їх бачення прагматизму. Як зазначав Татаркевич, Пірс був перш за все логіком і математиком, Джемс – психологом і логіки і математики терпіти не міг. Пірс в філософії прагнув до точності, Джемс до безпо¬середності. Пірс найвищу цінність вбачав у порядку, в гармонії, яку вона встановлює, Джемс – у багатстві її думок і індивідуальності. Пірс був ворогом сприйняття всього на віру, тоді як Джемс був ворогом скептицизму. Пірс мав відразу до справ, які невияснені, тоді як Джемс був переконаний, що в основі своїй всі справи не можуть бути витлумачені. Джемс популяризував філософію, а Пірс прагнув ввести до філософії таку мову, щоб вона відбивала навіть бажання займатись філософствуванням у тих людей, які до нього не здатні.
Пірс вважав, що мова прагматичної філософії повинна бути чіткою, ясною, виваженою, як всяка справа, яка логічно продумана і завершена позитивним результатом. Ця мова, говорив Д'юї, співзвучна часові і є свідченням того, що нарешті є філософія, яка відповідає всім верствам суспільства. Вона ввібрала в себе всі досягнення філо¬софської думки кінця 19 - початку 20 століття і найбільше приближена до життя. До тих пір, поки будуть існувати ринкові відносини, наголошував Д'юї, буде потреба в філософії прагматизму (інструменталізму).


Понравилась статья - Філософська основа бізнесу, читайте также:

Добавление комментария
Ваше Имя:
Ваш E-Mail:
Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера