Главная написать админу

Интересное

Перша світова війна

27-03-2010, 01:16
Перша світова війна

Обстановка напередодні війни. На початку XX в. відбулося оформлення блоків країн – учасниць Першої світової війни. З однієї сторони це були Німеччина, Австро-Угорщина, Італія, що оформилися в Потрійний союз (1882), і з іншого боку – Англія, Франція й Росія, що створили Антанту (1904-1907). Провідну роль в австро-німецькому й романо-британському блоках відіграли відповідно Німеччина й Англія. Конфлікт між цими двома державами лежав в основі майбутньої світової війни. При цьому Німеччина прагнула завоювати гідне місце під сонцем, Англія захищала сложившуюся світову ієрархію.
Германія на початку століття вийшла на друге місце у світі за рівнем промислового виробництва (після США) і перше місце в Європі (в 1913 р. Німеччина виплавила 16,8 млн. т чавуну, 15,7 млн. т стали; Англія відповідно – 10,4 млн. т і 9 млн. т ( для порівняння Франція – 5,2 млн. і 4,7 млн. т відповідно, а Росія – 4,6 млн. т і 4,9 млн. т). Досить швидкими темпами розвивалися інші сфери національного господарства Німеччини, наука, утвір і т.д.
У той же час геополітичне положення Німеччини не відповідало зростаючій моці її монополій, амбіціям міцніючого держави. Зокрема, колоніальні володіння Німеччини були досить скромними в порівнянні з іншими індустріальними країнами. З 65 млн. кв. км сукупних колоніальних володінь Англії, Франції, Росії, Німеччини, США і Японії, у яких проживало 526 млн. тубільців, на частку Німеччини до початку Першої світової війни доводилося 2,9 млн. кв. км (або 3,5%) з населенням в 12,3 млн. чоловік (або 2,3%). При цьому слід ураховувати, що населення самої Німеччини було самим численним із усіх країн Західної Європи.
Уже на початку XX в. підсилюється експансія Німеччини на Близькому Сході у зв'язку з будівлею Багдадської залізної дороги; у Китаї – у зв'язку з анексією порту Цзяочжоу (1897) і встановленням її протекторату над Шаньдунским півостровом. Германія також установлює протекторат над Самоа, Каролінськими й Марианскими островами в Тихому океані, здобуває колонії Того й Камерун у Східній Африці. Це поступово загострювало англо-германські, германо-французькі й германо-російські протиріччя. Крім цього германо-французькі відносини були ускладнені проблемою Ельзасу, Лотарингії й Руру; германо-росіяни втручанням Німеччини в Балканське питання, її підтримкою там політики Австро-Угорщині й Туреччини. Загострилися й германо-американські торговельні відносини в області експорту продукції машинобудування в Латинській Америці, Південно-Східній Азії й Близького Сходу ( на початку століття Німеччина експортувала 29,1% світового експорту машин, у той час як частка США становила 26,8%. Провісниками Першої світової війни стали марокканські кризи (1905, 1911), Російсько-японська війна (1904-1905), захоплення Італією Тріполітанії й Кіренаїки, Італо-турецька війна (1911-1912), Балканські війни (1912-1913 і 1913).
Напередодні Першої світової війни різко підсилилася пропаганда мілітаризму й шовінізму практично у всіх країнах. Вона лягала на вздобренную ґрунт. Розвинені індустріальні держави, що добилися відчутного переваги в економічному розвитку в порівнянні з іншими народами, сталі відчувати й своя расова, національна перевага, ідеї якого вже із середини XIX в. культивувалися окремими політиками, а до початку XX в. стають істотним компонентом офіційної державної ідеології. Так, створений в 1891 г. Пангерманський союз відкрито проголосив головним ворогом народів, що ввійшли в нього, Англії, призвавши до захоплення приналежних їй територій, а також Росії, Франції, Бельгії, Голландії. Ідеологічною підставою цього стала концепція про перевагу німецької націй. В Італії велася пропаганда розширення панування в Середземнім море; у Туреччині культивувалися ідеї пантюркізму із вказівкою на головного ворога – Росію й панславізм. На іншому полюсі – в Англії квітнула проповідь колоніалізму, у Франції – армійського культу, у Росії – доктрина захисту всіх слов'ян і панславізму під егідою імперії.
Підготовка до війни. Одночасно велася військово-економічна підготовка світової бойні. Так, з 90-х рр. по 1913 р. військові бюджети провідних країн виросли більш, ніж на 80%. Бурхливо розвивалася військово-оборонна промисловість: у Німеччині в ній були зайнято 115 тис. працівників, в Астро-Угорщини – 40 тис., у Франції – 100 тис., в Англії – 100 тис., Росії – 80 тис. чоловік. До початку війни виробництво військової продукції в Німеччині й Австро-Угорщині лише небагато уступало аналогічним показникам у країнах Антанти. Однак Антанта одержувала явну перевагу у випадку затяжної війни або розширення своєї коаліції.
Враховуючи остання обставина, германські стратеги вже давно розробляли план бліцкригу (А. Шлифен (1839-1913), Х. Мольтке (1848-1916), 3. Шлихтинг, Ф. Бернарди й ін.). Німецьким планом передбачався блискавичний переможний удар на Заході при одночасних стримуючих, оборонних боях на східному фронті, з наступним розгромом Росії; Австро-Угорський штаб планував війну на два фронти ( проти Росії й на Балканах). У плани противної сторони входило настання російської армії відразу на двох напрямках (північно-західному – проти Німеччини й південно-західному – проти Австро-Угорщині) силами в 800 тисяч багнетів при пасивно вичікувальній тактиці французьких військ. Германські політики й військові стратеги покладали надію на нейтралітет Англії на початку війни, для чого влітку 1914 р. підштовхували Австро-Угорщину на конфлікт із Сербією.
Початок війни. У відповідь на вбивство 28 червня 1914 р. спадкоємця Австро-Угорського престолу ерцгерцога Франца Фердинанда в м. Сараєво Австро-Угорщина негайно відкрила воєнні дії проти Сербії, у підтримку якої 31 липня Микола II оголосив загальну мобілізацію в Росії. На вимогу Німеччини припинити мобілізацію Росія відповіла відмовою. 1 серпня 1914 р. Німеччина оголосила війну Росії, а 3 серпня – Франції. Не виправдалися надії Німеччини на нейтралітет Англії, що виступила з ультиматумом на захист Бельгії, після закінчення якого вона початку воєнні дії проти Німеччини на море, офіційно оголосивши їй війну 4 серпня.
На початку війни заявили про нейтралітет багато держав, у тому числі Голландія, Данія, Іспанія, Італія, Норвегія, Португалія, Румунія, США, Швеція.
Воєнні дії в 1914 р. на Західно-Європейському фронті були наступальними з боку Німеччини, війська якої, пройшовши Бельгію з півночі, вступили на територію Франції. На початку вересня між містами Верденом і Парижем відбувся грандіозний бій ( брало участь близько 2 млн. чоловік), програне німецькими військами. На Східно-Європейському напрямку наступала російська армія; війська Північно-Західного й Західного фронтів ( під командуванням генерала Ранинкампфа й генерала Самсонова) були німцями зупинені; війська ж Південно-Західного фронту досяглися успіху, зайнявши м. Львів. Одночасно бойові дії розверталися на Кавказькому й Балканському фронтах. У цілому Антанті вдалося зірвати плани бліцкригу, у результаті чого війна придбала затяжний, позиційний характер, і чаша ваг стала схилятися в її сторону.
Воєнні дії (в 1915-1918). В 1915 р. більших змін на Західно-Європейському фронті не відбулося. Росія в цілому програла кампанію 1915 р., здавши австрійцям Львів, а німцям – Лиепаю, Варшаву, Новогеоргієвськ.
Всупереч передвоєнним зобов'язанням, в 1915 р. Італія оголосила війну Австро-Угорщині, у результаті чого відкрився новий Італійський фронт, де воєнні дії не виявили явної переваги сторін. Ця перевага на користь Антанти на півдні Європи був нейтралізований оформленням у вересні 1915 р. Четверного Австро-германо-болгаро-турецького Союзу. Одним з результатів його утвору стала поразка Сербії з наступною евакуацією її армії (120 тис. чоловік) на острів Корфу.
У тому ж році дії на Кавказькому фронті були перенесені на територію Ірану при участі не тільки Росії й Туреччини, але й Англії; після висадження англо-французьких військ у Салоніках оформився Салоникский фронт, англійцями була зайнята територія Південно-Західної Африки. Найбільш значним морським боєм 1915 р. стали бої за оволодіння Босфором і Дарданеллами.
1916 р. на Західно-Європейському фронті ознаменувався двома великими боями: під м. Верденом і на р. Сомме, де по обидва боки було вбито, поранене й узято в полон 1 млн. 300 тисяч людей. Російська армія цього року провела наступальні операції на Північно-Західному й Західному фронтах у підтримку союзників, у період битви під Верденом. Крім того, на Південно-Західному фронті був здійснений прорив, що ввійшов в історію по імені генерала А, Брусилова (1853-1926), у результаті якого потрапило в полон 409 тис. австрійських солдатів і офіцерів і була зайнята територія в 25 тис. кв. км.
На Кавказі частини російської армії зайняли міста Эрзерум, Трапезунд, Рувандуз, Муш, Битлис. Англія здобула перемогу в Північнім морі в найбільшому морському бої Першої світової війни (Ютландский бій).
У цілому успіхи Антанти забезпечили перелом у ході воєнних дій. Германське командування (генерали Людендорф (1865-1937) і Гинденбург) перейшло з кінця 1916 р. до оборони на всіх фронтах.
Однак уже в наступному році російські війська залишили Ригу. Ослаблені позиції Антанти були підкріплені вступом у війну на її стороні США, Китаю, Греції, Бразилії, Куби, Панами, Ліберії й Сіаму. На Західному ж фронті Антанті не вдалося опанувати вирішальною перевагою, у той час як на новому Іранському фронті англійці зайняли Багдад, а в Африці закріпили перемогу в Того й Камеруні.
В 1918 р. було створено єдине союзне командування країн Антанти. Незважаючи на відсутність Російського фронту, німці й австрійці як і раніше тримали в Росії до 75 дивізій, ведучи складну гру в умовах, що склалися після Жовтневої революції. Німецьке командування почало велике настання на р. Сомме, що минулося невдачею. Контрнаступ союзників змусив Германський генеральний штаб запросити перемир'я. Воно було підписано 11 листопада 1918 р. у Компьене, а 18 січня 1919 р. у Версальському палаці відкрилася Конференція 27 союзних країн, що визначили характер мирного договору з Німеччиною. Договір був підписано 28 червня 1919 р., Радянська Росія, що уклала сепаратний мир з Німеччиною в березні 1918 р., у розробці Версальської системи не брала участь.
Підсумки війни. За Версальським договором територія Німеччини скоротилася на 70 тис. кв. км, вона втратилася всіх нечисленних колоній; військові статті ставили за обов'язок Німеччині не вводити військову повинність, розпустити всі військові організації, не мати сучасних видів озброєння, виплатити репарації. Ґрунтовно була перекроєна карта Європи. З розпадом Австро-Угорської дуалістичної монархії була оформлена державність Австрії, Угорщини, Чехословаччини, Югославії, підтверджені самостійність і границі Албанії, Болгарії, Румунії. Бельгія, Данія, Польща, Франція й Чехословаччина повернули собі захоплені Німеччиною землі, одержавши під своє керування частина споконвічних німецьких територій. Від Туреччини були відділені Сирія, Ліван, Ірак, Палестина й передані в якості підмандатних територій Англії й Франції. Нова західна границя Радянської Росії також була визначена на Паризькій мирній конференції (лінія Керзона), при цьому закріплювалася державність частин колишньої імперії: Латвії, Литви, Польщі, Фінляндії й Естонії.
Наслідку Першої світової війни. Перша світова війна продемонструвало кризовий стан цивілізації. Дійсно, у всіх воюючих країнах звивалася демократія, звужувалася сфера ринкових відносин, поступаючись місцем твердому державному регулюванню сфери виробництва й розподілу в його крайньої этатистской1 формі. Ці тенденції суперечили господарським основам західної цивілізації.
Не менш яскравим свідченням глибокої кризи були кардинальні політичні зміни в ряді країн. Так, слідом за Жовтневою революцією в Росії прокотилися революції соціалістичного характеру у Фінляндії, Німеччині, Угорщині; в інших країнах відзначався небувалий підйом революційного руху, а в колоніях – антиколоніального. Це як би підтверджувало пророкування засновників комуністичної теорії про неминучу загибель капіталізму, про що також свідчили виникнення Комуністичного 3-го Інтернаціоналу, 21/ 2-го Соціалістичного Інтернаціоналу, прихід до влади в багатьох країнах соціалістичних партій і, нарешті, міцне завоювання влади в Росії більшовицькою партією.




Перша світова війна з'явилася каталізатором індустріального розвитку. За роки війни було зроблено 28 млн. гвинтівок, близько 1 млн. кулеметів, 150 тис. знарядь, 9200 танків, тисячі літаків, створений підводний флот (тільки в Німеччині за ці роки було побудовано більш 450 підводних човнів). Військова спрямованість індустріального прогресу стала очевидн кроком, що випливає, з'явилося створення техніки й технологій для масового знищення людей. Втім, уже в роки Першої світової війни були зроблені дивовижні досвіди, наприклад, перше застосування хімічної зброї німцями в 1915 р. у Бельгії під г. Ипр.
Наслідку війни були катастрофічним для народного господарства більшості країн. Вони вилилися в повсюдні тривалі економічні кризи, в основі яких лежали гігантські господарські диспропорції, що виникли у військові роки. Тільки прямі військові витрати країн, що воювали, склали 208 млрд. доларів. На тлі повсюдного падіння цивільного виробництва й життєвого рівня населення йшло зміцнення й збагачення монополій, пов'язаних з військовим виробництвом. Так, германські монополісти до початку 1918 р. акумулювали в якості прибутки 10 млрд. золотих марок, американські – 35 млрд. золотих доларів і т.д. Зміцнившись за роки війни, монополії усе більш стали визначати шляхи подальшого розвитку, що ведуть до катастрофи західну цивілізацію. Підтвердженням даного тези є виникнення й поширення фашизму.


Понравилась статья - Перша світова війна, читайте также:

Добавление комментария

Ваше Имя:

Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера