Главная написать админу

Интересное

Друга світова війна

27-03-2010, 01:19
Друга світова війна

Зовнішня політика країн перед війною. Остаточно Версальська система пала перед початком Другої світової війни, до якої Німеччина досить ґрунтовно була готова. Так, з 1934 по 1939 р. військове виробництво в країні збільшилося в 22 рази, чисельність військ – в 35 раз, Німеччина вийшла на друге місце у світі за обсягом промислового виробництва і т.д.
У цей час у дослідників немає єдиного погляду на геополітичний стан миру напередодні Другої світової війни. Частина істориків (марксистів) продовжує наполягати на двухполисной характеристиці. На їхню думку, у світі були дві соціально-політичні системи (соціалізм і капіталізм), а в рамках капіталістичної системи світових відносин – два вогнища майбутньої війни (Німеччина – у Європі і Японія – в Азії), Значна частина істориків уважається, що напередодні Другої світової війни існували три політичні системи: буржуазно-демократична, соціалістична й фашистсько-мілітаристська. Взаємодія цих систем, розклад сил між ними могли забезпечити мир або зірвати його. Можливий блок буржуазно-демократичної й соціалістичної систем був реальною альтернативою Другий світовій війні. Однак мирного альянсу не вийшло. Буржуазно-демократичні країни не пішли на створення блоку до початку війни, тому що їх керівництво продовжувало розглядати радянський тоталітаризм як найбільшу погрозу основам цивілізації (результат революційних змін у СРСР, включаючи й 30-е роки), чому його фашистський антипод, що відкрито проголосив хрестовий похід проти комунізму. Спроба СРСР створити систему колективної безпеки в Європі закінчилася підписанням договорів із Францією й Чехословаччиною (1935). Але й ці договори не були наведені в дію в період окупації Німеччиною Чехословаччини в силу протидіючої їм «політики умиротворення», що проводився в ті час більшістю європейських країн у відношенні Німеччини.
Германія ж у жовтні 1936 р. оформила військово-політичний союз із Італією («Вісь Берлін – Рим»), а через месяи між Японією й Німеччиною був підписаний Антикомінтернівський пакт, до якого через рік (6 листопада 1937 р.) приєдналася Італія. Створення реваншистського альянсу змусило активізуватися країни буржуазно-демократичного табору. Однак лише в березні 1939 р. Англія й Франція приступилися до переговорів зі СРСР про спільні дії проти Німеччини. Але угода так і не була підписана. Незважаючи на полярніст трактуванн причин союза, що несостоявшегося, антифашистских государств, одни из которых перекладывают вину за необуздание агрессора на капиталистические страны, другие относят на счет политики руководства СССР и т.д., очевидно одно – умелое использование фашистскими политиками противоречий между антифашистскими странами, что и привело к тяжким для всего
Політика СРСР напередодні війни. Консолідація фашистського табору на тлі політики умиротворення агресора штовхала СРСР на відкриту боротьбу з агресором, що розповзається: 1936 р. – Іспанія, 1938 р. – мала війна з Японією в озера Хасан, 1939 р. – радянсько-японська війни на Халкин-Голі. Однак зовсім зненацька 23 серпня 1939 р. ( за вісім днів до початку світової війни був підписаний Пакт про ненапад Німеччини й СРСР називаний пактом Молотова – Риббентропа). Що стали надбанням світової громадськості секретні протоколи до цього пакту про розмежування сфер впливу Німеччини й СРСР на півночі й півдні Європи, а також розділі Польщі змусили по-новому глянути ( особливо вітчизняних дослідників) на роль СРСР в антифашистській боротьбі напередодні війни, а також його діяльність із вересня 1939 по червень 1941 рр., на історію відкриття другого фронту й багато чого іншого.
Не викликає сумніву, що підписання германського-німецького-радянсько-германського пакту про ненапад різко змінило співвідношення сил у Європі: СРСР уник видалося б неминучого зіткнення з Німеччиною, у той час як країни Західної Європи виявилися віч-на-віч із агресором, якого вони продовжували по інерції умиротворяти (спроба Англії й Франції з 23 серпня по 1 вересня 1939 р. домовитися з Німеччиною в польськім питанні по типу Мюнхенської угоди).
Початок Другої світової війни. Безпосереднім приводом до нападу на Польщу з'явилася досить відверта провокація Німеччини на їхній спільній границі (г. Гливиц), після чого 1 вересня 1939 р. 57 німецьких дивізій (1,5 млн. чоловік), близько 2500 танків, 2000 літаків вторглись на територію Польщі. Почалася Друга світова війна.
Англія й Франція оголосили війну Німеччини вже 3 вересня, не виявивши, втім, реальної допомоги Польщі. З 3 по 10 вересня у війну проти Німеччини вступили Австралія, Нова Зеландія, Індія, Канада; США оголосили про нейтралітет, Японія заявила про невтручання в Європейську війну.
Перший етап війни. Таким чином, Друга світова начачалась як війна між буржуазно-демократичним і мілітаристський^-мілітаристським-фашистсько-мілітаристським блоками. Перший етап війни датується 1 вересня 1939 р. – 21 червня 1941 р., на початку якого німецька армія до 17 вересня окупувала частина Польщі, вийшовши на лінію (міста Львів, Володимир-Волинсий, Брест-Литовск), позначену одним зі згадуваних таємних протоколів пакту Молотова – Риббентропа.
До 10 травня 1940 р. Англія й Франція не вели практично воєнних дій із супротивником, тому цей період одержав назву «дивна війна». Пасивністю союзників скористалася Німеччина, розширюючи агресію, окупувавши у квітні 1940 р. Данію й Норвегію й перейшовши в настання від берегів Північного моря до «лінії Мажино» 10 травня того ж року. Протягом травня капітулювали уряду Люксембургу, Бельгії, Голландії. А вже 22 червня 1940 р. Франція була змушено підписати перемир'я з Німеччиною в Компьене. У результаті фактичної капітуляції Франції було створено на її півдні коллаборационистское держава на чолі з маршалом А. Петеном (1856-1951) і адміністративним центром у м. Віші ( так званий « вишистс-кий режим»). Францію опірну очолив генерал Шарль де Голль (1890-1970).
10 травня відбулися зміни й у керівництві Великобританії, главою Військового кабінету країни був призначений Вінстон Черчилль (1874-1965), чиї антигерманські, антифашистські й, звичайно, антирадянські настрої були добре відомі. Період «дивної воїни» закінчився.
Із серпня 1940 р. по травень 1941 р. німецьке командування організувало систематичні авіаційні нальоти на міста Англії, намагаючись змусити її керівництво вийти з війни. У результаті за цей час на Англію було скинуто близько 190 тисяч фугасних і запальних бомб, а до червня 1941 р. на море була потоплена третина тоннажу її торговельного флоту. Підсилила натиск Німеччина й на країни Південно-Східної Європи. Приєднання до Берлінського пакту (угоді Німеччини, Італії і Японії від 27 вересня 1940 р.) болгарського профашистського уряду забезпечило успіх агресії проти Греції і Югославії у квітні 1941 р.
Італія в 1940 р. розбудовувала воєнні дії в Африці, наступаючи на колоніальні володіння Англії й Франції (Східна Африка, Судан, Сомалі, Єгипет, Лівія, Алжир, Туніс). Однак у грудні 1940 р. англійці примусили італійські війська до капітуляції. Германія поспішила на допомогу союзникові.
Політика СРСР на першому етапі війни не одержала єдиної оцінки. Значна частина російських і іноземних дослідників схильна трактувати її як пособницьку у відношенні Німеччини, на що дають підставу угода СРСР і Німеччини в рамках пакту Молотова – Риббентропа, а також досить тісне військово-політичне, торговельне співробітництво двох країн аж до початку агресії Німеччини проти СРСР. На наш погляд, у такій оцінці превалює більшою мірою стратегічний підхід на загальноєвропейському, глобальному рівні. У той же час точка зору, що обертає увагу на вигоди, отримані СРСР від співробітництва з Німеччиною на першому етапі Другої світової війни, трохи коректує цю однозначну оцінку, дозволяючи говорити про відоме зміцнення СРСР у рамках виграного їм часу для підготовки до відбиття неминучої агресії, що в остаточному підсумку забезпечило наступну Велику перемогу над фашизмом усього антифашистського табору.
У даній главі ми обмежимося лише цією попередньою оцінкою участі СРСР у Другій світовій війні, оскільки більш докладно інші її етапи розглядаються в гл. 16. Тут же доцільно зупинитися лише на деяких найважливіших епізодах наступних етапів.
Другий етап війни. Другий етап війни (22 червня 1941 р. – листопад 1942) характеризувався вступом у війну СРСР, відступом Червоної Армії й першою її перемогою (битва за Москву), а також початком інтенсивного формування антигітлерівської коаліції. Так, 22 червня 1941 р. Англія заявила про повну підтримку СРСР, а США майже одночасно (23 червня) виразили готовність надати йому економічну допомогу. У результаті 12 липня в Москві була підписана радянсько-англійська угода про спільні дії проти Німеччини, а 16 серпня – про товарообіг між двома країнами. У тому ж місяці в результаті наради Ф. Рузвельта (1882-1945) і У. Черчилля була підписана Атлантична хартія, до якої у вересні приєднався СРСР. Однак у війну США вступили 7 грудня 1941 р. після трагедії на Тихоокеанській військово-морській базі Перл-Харбор. Розбудовуючи настання із грудня 1941 р. по червень 1942 р., Японія окупувала Таїланд, Сінгапур, Бірму, Індонезію, Нову Гвінею, Філіппіни. 1 січня 1942 р. у Вашингтону 27 держав, що перебували в стані війни із країнами так званої « фашистської осі», підписали декларацію Об'єднаних націй, що завершило нелегкий процес створення антигітлерівської коаліції.

Третій етап війни. Третій етап війни (середина листопада 1942 р. – кінець 1943 р.) ознаменувався докорінним переломом у її ході, що означало втрату стратегічної ініціативи країнами фашистської коаліції на фронтах, перевагою антигітлерівської коаліції в економічному, політичному й моральному аспекті. На Східному фронті Радянською Армією були здобуті найбільші перемоги під Сталінградом і Курськом. Англо-американські війська успішно наступали в Африці, звільнивши від германо-італійських з'єднань Єгипет, Кіренаїку, Туніс. У Європі в результаті успішних дій на Сицилії союзники змусили капітулювати Італію. В 1943 р. зміцніли союзницькі відносини країн антифашистського блоку: на Московській конференції (жовтень 1943 р.) Англією, СРСР і США були прийняті декларації про Італію, Австрію й про загальну безпеку (підписана також Китаєм), про відповідальність гітлерівців за зроблені злочини.
На Тегеранській конференції (28 листопада – 1 грудня 1943 р.), де вперше зустрічалися Ф. Рузвельт, І. Сталін і У. Черчилль, було ухвалене рішення про відкриття в Європі в травні 1944 р. Другого фронту й прийнята Декларація про спільні дії у війні проти Німеччини й післявоєннім співробітництві. Наприкінці 1943 р. на конференції керівників Англії, Китаю й США аналогічно було вирішено японське питання.
Четвертий етап війни. На четвертому етапі війни (з кінця 1943 р. по 9 травня 1945 р.) ішов процес звільнення Радянською Армією західних областей СРСР, Польщі, Румунії, Болгарії, Чехословаччини і т.д. У Західній Європі з деяким запізненням (6 червня 1944 р.) був відкритий Другий фронт, ішло звільнення країн Західної Європи. В 1945 р. на полях боїв у Європі одночасно брали участь 18 млн. чоловік, близько 260 тис. знарядь і мінометів, до 40 тис. танків і самохідних артилерійських установок, понад 38 тис. літаків.
На Ялтинской конференції (лютий 1945 р.) керівники Англії, СРСР і США вирішували долю Німеччини, Польщі, Югославії, обговорювали питання про створення Організації Об'єднаних Націй (створено 25 квітня 1945 р.), уклали угоду про вступ СРСР у війну проти Японії.
Результатом спільних зусиль з'явилася повна й беззастережна капітуляція Німеччини 8 травня 1945 р., підписана в передмістя Берліна Карл-Хорст.
П'ятий етап війни. Заключний, п'ятий етап Другої світової війни проходив на Далекому Сході й у Південно-Східній Азії (з 9 травня по 2 вересня 1945 р.). До лету 1945 р. союзницькі війська й сили національного опору звільнили всі захоплені Японією землі, а американські війська зайняли стратегічно важливі острови Иродзима й Окінава, наносячи масовані бомбові удари по містах острівної держави. Уперше у світовій практиці американці зробили два варварські атомні бомбардування міст Хіросіми (6 серпня 1945 р.) і Нагасакі (9 серпня 1945 р.).
Після блискавичного розгрому СРСР Квантунской армії (серпень 1945 р.) Японією був підписаний акт про капітуляцію (2 вересня 1945 р.).
Підсумки Другої світової війни. Друга світова війна, що планувався агресорами як ряд малих блискавичних воєн, перетворилася в глобальний збройний конфлікт. На його різних етапах по обидва боки одночасно брало участь від 8 до 12,8 млн. чоловік, від 84 до 163 тис. знарядь, від 6,5 до 18,8 тис. літаків. Загальний театр воєнних дій в 5, 5 рази перевищував території, охоплені Першої світовою війною. Усього ж у війну 1939-1945 рр. були утягнено 64 держави із сукупним населенням в 1,7 млрд. людей. Втрати, понесені в результаті війни, вражають своїми масштабами. Загинуло більш 50 млн. чоловік, а якщо враховувати постійно уточнювальні дані по втратах СРСР (вони коливаються від 21,78 млн. до близько 30 млн.), ця цифра не може бути названа остаточної. Тільки в таборах смерті знищено 11 млн. життів. Економіка більшості країн, що воювали, була підірвана.
Саме ці страшні підсумки Другої світової війни, що поставили на грань знищення цивілізацію, змусили активізуватися її життєздатні сили. Про це свідчать, зокрема, факт оформлення діючої структури світового співтовариства – Організації Об'єднаних Націй (ООН), що протистоїть тоталітарним тенденціям у розвитку, імперським амбіціям окремих держав; акт Нюрнберзького й Токійського процесів, що засудили фашизм, тоталітаризм, що покарали ватажків злочинних режимів; широкий антивоєнний рух, що сприяв прийняттю міжнародних пактів про заборону на виробництво, поширення й застосування зброї масового ураження і т.д.

* * *

Вчасно початку війни лише, мабуть, Англія, Канада й США залишалися центрами резервації основ західної цивілізації. Інший мир усе більш скачувався в безодню тоталітаризму, що, як ми намагалися показати на прикладі аналізу причин і наслідків світових воєн, вело до неминучої загибелі людства. Перемога над фашизмом усталила позиції демократії, забезпечила шлях до повільного видужання цивілізації. Однак цей шлях був досить непростим і тривалим. Досить сказати, що тільки з моменту закінчення Другої світової війни до 1982 р. мали місце 255 війни й військових конфліктів, донедавна тривало руйнівне протистояння політичних таборів, так звана «холодна війна», людство не раз стояло на грані можливості ядерної війни і т.д. Та й сьогодні ми можемо бачити у світі ті ж військові конфлікти, блокові чвари, що зберігаються острівці тоталітарних режимів і т.д. Однак, як нам представляється, уже не вони визначають особу сучасної цивілізації.


Понравилась статья - Друга світова війна, читайте также:

  • Велика Вітчизняна війна ( 1941-1945 рр.)
  • Етапи катастрофи колоніальної системи.
  • Зародження фашизму. Мир напередодні Другої світової війни
  • Перша світова війна
  • Економіка провідних країн у роки Другої світової війни (1939-1945 рр.).
  • Хронологія основних подій історії України
  • Україна у роки Другої світової війни
Добавление комментария

Ваше Имя:

Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера