Главная написать админу

Интересное

ПОЛЬЩА В XI-XV вв.

28-03-2010, 22:58
ПОЛЬЩА В XI-XV вв.

Розвиток феодальних відносин. В У.1-XII вв. у сільськім господарстві в польських землях спостерігався значний прогрес. Повсюдно поширилося трипілля. Збільшилася площа оброблюваних земель за рахунок внутрішньої колонізації. Селяни, що йшли від феодального гніту, освоювали нові землі, на яких, однак, незабаром попадали в колишню феодальну залежність.
В XI в. у Польщі вже всюди ствердилися феодальні відносини. Виросло велике світське й церковне землеволодіння в результаті захоплення феодалами земель особисто вільних селян-общинників і за рахунок роздачі князівських земель. Середні феодали перетворилися в XII в. з умовних власників маєтків у вотчинников — спадкоємних феодальних власників.
Ріст великої земельної власності феодалів вів до різкого скорочення числа вільних селян-общинників. Чисельність приписних селян в XII-XIII вв. швидко росла. Основною формою ренти в XI-XIII вв. була натуральна рента. Господарство залежного селянина обкладалося натуральним оброком. Селяни повинні були нести численні повинності на користь князя. Прагнучи до збільшення доходів, феодали підвищували розміри селянських повинностей, що зустрічав запеклий опір селян. Розширювався феодальний імунітет. Иммунитетные грамоти звільняли магнатів від несення всіх або частини повинностей на користь князя й передавали в руки феодалів судові права над населенням. Юрисдикції князівського суду підлягали тільки важливі карні злочини.
Ріст міст. В XII-XIII вв. у Польщі швидко розвивалися міста, що були вже в той час значними центрами ремесла й торгівлі. Населення міст збільшувалося за рахунок швидких селян. Розвивалося міське ремесло. Удосконалювалися технічні приймання в гончарній, ювелірній, деревообробної, ливарної й металообробної галузях ремісничого виробництва. На основі росту спеціалізації виникали нові галузі ремесла. Особливо більших успіхів в XIII в. у Польщі досяглося виробництво сукой. Росла внутрішня торгівля, підсилювався обмін між містами й сільською округою, між областями країни в цілому. Розвивався грошовий обіг. У зовнішній торгівлі, важливу роль відіграли зв'язки з Руссю, Чехією, Німеччиною. Значне місце займала транзитна торгівля
зоо
через Краків і Вроцлав. Польські міста в XI-XII вв. були залежним від князя й платили йому феодальну ренту й торговельні мита (мите). В XIII в. багато польських міст одержали міське право за зразком німецького права (пристосованого до польських умов). Князі, світські й духовні феодали, прагнучи збільшити свої доходи, сталі засновувати на своїх землях міста, надаючи їх населенню міське право й значні торговельні привілеї.
Німецька колонізація і її значення. З метою збільшення своїх доходів феодали захищали широкої селянської колонізації країни. Селянам-Переселенцям надавалися значні пільги. З XII в. князі й феодали почали заохочувати німецьку сільську й міську колонізацію, яка на рубежі XII-XIII вв. була особливо значної в Сілезії й Помор'я. Меншою мірою вона поширилася в" Великій і Малій Польщі. Німецькі селяни-переселенці користувалися в Польщі особливим «німецьким правом».
Землевласники почали переводити на «німецьке право» і польських селян. При цьому вводився однаковий регламентований чинш грішми й натурою. Регламентована була й десятина на користь церкви. Нові форми феодальної експлуатації, особливо грошова рента, сприяли підйому продуктивних сил і росту міст. Німецька колонізація в містах привела до того, що в ряді великих центрів Сілезії, Великої й Малої Польщі верхівка міського населення — патриціат — стала переважно німецької.
Розпадання Польщі на долі. Опираючись на союз із Київською Руссю, Казимир I (1034-1058) почав боротьбу за возз'єднання польських земель. Йому вдалося підкорити Мазовию й повернути Сілезію. Політикові Казимира прагнув продовжити Болеслав II Сміливий (1058-1079). Зовнішня політика Болеслава II була спрямована на досягнення незалежності Польщі від Германської імперії. В 1076 г. він був проголошений польським королем. Але Болеслав II не зміг придушити виступу не зацікавленої в збереженні сильної центральної влади, що підсилився світської й духовної знаті, яку підтримували Чехія й Германська імперія. Він був змушено бігти в Угорщину, де й умер. При спадкоємці Болеслава II Владиславу I Герману (1079-1102) Польща стала розпадатися на долі, вступивши в період феодальної роздробленості. Правда, на початку XII в. Болеславу III Кривоустому вдалося тимчасово відновити політична єдність Польщі, що було обумовлено й навислої над країною погрозою поневолення з боку Германської імперії.
Юридичне оформлення питома система одержала в так званому статуті Болеслава III (1138 г.) по якім Польща була розділена на долі між його синами. Статут устанавливал. принцип сеньориата: старший у роді одержував верховну владу -з титулом великого князя. Столицею був Краків.
301
Феодальна роздробленість була закономірним явищем у розвитку Польщі. І в цей час продовжували розвиватися продуктивні сили в сільськім господарстві й у міськім ремеслі. Росли й міцніли економічні зв'язки між окремими польськими землями. Польський народ пам'ятав про єдність своєї землі, про свою етнічну й культурну спільність.
Період феодальної роздробленості приніс полякам важкі випробування. Політично роздроблена Польща не змогла дати відсіч агресії германських феодалів і навалі монголо-татар.
Боротьба Польщі з германською феодальною агресією в XII- XIII вв. Монголо-татарська навала. Усобицы через великокнязівський престол між синами Болеслава III збіглися з посиленням агресії германських феодалів у землі полабско-прибал-тийских слов'ян і привели до важких політичних наслідків для польського народу.
В 1157 г. маркграф Альбрехт Ведмідь опанував Бранибором, важливим стратегічним пунктом у польських границь. В 70-х рр. XII в. було завершено політичне підпорядкування полабско-прибал-тийских слов'ян германськими феодалами. На захопленій території утворювалося агресивне германське князівство Бранден-Бург, що почало настання на польські землі. В 1181 г. Західне Помор'я змушено було визнати васальну залежність від Германської імперії.
Міжнародне становище польських земель різко погіршилося після появи в Прибалтиці Тевтонського ордена, який — в 1226 г. був запрошений у Польщу мазовецким князем Конрадом для боротьби із пруссами. Тевтонський орден, винищуючи пруссов вогнем і мечем, заснував на їхній землі сильна держава, що перебувала під заступництвом папського престолу й Германської імперії. В 1237 г. Тевтонський орден злився з орденом мечоносців, що захопили землі в Східній Прибалтиці. Посилення Тевтонського ордена й Бранденбургу, володіння яких охоплювали польські землі із двох сторін, становило більшу небезпеку для Польщі.
. Положення стало ще гірше в результаті вторгнення в Польщу монголо-татар. Значна частина території Польщі була спустошена й розграбована (1241 г.). У битві під Лигнецой монголо-татари наголову розбили війська силезско-польських феодалів. Вторгнення монголо-татар в 1259 і 1287 рр. супроводжувалися такими ж страшними спустошеннями польських земель.
Скориставшись ослабленням Польщі через набіги монголо-татар і росту феодальної роздробленості, германські феодали підсилили своє настання на польські землі.
Установлення державної єдності Польщі. Розвиток продуктивних сил у сільськім господарстві й ремеслі, зміцнення економічних зв'язків між окремими областями країни, ріст міст поступово створювали економічні передумови
302
для об'єднання польських земель у єдину державу. Процес возз'єднання польських земель був значно прискорений зовнішньою небезпекою — агресією Тевтонського ордена. Об'єднання країни підтримувало переважна більшість польського суспільства. Створення сильної центральної влади, здатної обмежити сваволя великих феодалів і організувати захист польських границь, відповідало інтересам польського народу.
Наприкінці XIII в. керівна роль у боротьбі за об'єднання країни належала великопольским князям. В 1295 г. Пшемыслав II поступово поширив свою владу на всю Польщу й приєднав до своїх володінь Східне Помор'я. Він коронувався польською короною, але йому довелося поступитися чеському королеві Вацлаву II Краківська доля. В 1296 г. Пшемыслав був убитий. Боротьбу за об'єднання польських земель продовжив брестско-куявский князь Владислав Локеток, який виступив проти Вацлава II Чеськ, що зумів підкорити своєї влади й Малу й Велику Польщу. Після смерті Вацлава II (1305 г.) і його сина Вацлава III (1309 г.) Локеток опанував Краковом і Великою Польщею. Але Східне Помор'я захопив Тевтонський орден (1309 г.). В 1320 м. Владислав Локеток коронувався в Кракову короною польських королів.
Зовнішня політика Казимира III. Захоплення Галицької Русі. Боротьба за обединение польських земель у середині XIV в., при королі Казимирі III (1333-1370), натрапляла на завзятий опір Тевтонського ордена й династії Люксембургов. В 1335 г. за посередництвом Угорщини у Вышеграде була укладена угода з Люксембургами, по якім вони відмовлялися від домагань на польський престол, але зберігали за собою Сілезію. В 1343 г. орден був змушено піти на деякі територіальні поступки Польщі. Однак Східне Помор'я не було возз'єднано з Польським королівством. В 1349- 1352 рр. польським феодалам удалося захопити Галицьку Русь, а в 1366 г. — частина Волині.
Соціально-економічний розвиток Польщі в XIV в. Політичне об'єднання країни сприяло економічному розвитку польських земель. В XIV в. селяни продовжували інтенсивно заселяти лісові райони й розчищати нові земельні площі, сподіваючись звільнитися від феодальної експлуатації. Однак і на нових місцях селяни-новосели попадали у феодальну залежність від великих землевласників. В XIV в. майже зовсім зникла категорія особисто вільних селян. Феодали переводили селян на однаковий оброк — чинш, внесений натурою й грішми, що сприяло підвищенню продуктивності праці селян і інтенсифікації їх господарства. Доходи феодалів росли. Подекуди поряд із чиншем у незначних розмірах практикувалася й панщина.
З кінця XIV в. у зв'язку з розвитком товарно-грошових відносин підсилилася майнова диференціація серед завизоз

Польща в XIV-XV вв.
симых селян-кметов. Частина кметов перетворювалася в малоземельних селян — загородников, що мали лише невелика ділянка землі, будинок і город. феодальна експлуатація, Що підсилювався, викликала енергійний опір селянства, який виражався насамперед у втечах.
В XIV в. у Польщі розвивалося міське ремесло. Сілезія (особливо місто Вроцлав) славилася своїми ткачами. Великим центром виробництва сукон був Краків. Цехові організації, що з'явилися ще в попередній період, значно зміцніли. Польські міста були ареною запеклої соціальної й національної боротьби.
В XIV в. успішно розвивалася внутрішня торгівля, збільшувався товарообмін між містом і селом. Велике значення для зміцнення зв'язків між польськими землями мали ярмарку. Значно розширилася зовнішня торгівля Польщі, причому чимале місце займали в ній товари масового попиту. Важливу роль відіграла транзитна торгівля із країнами Східної й Західної Європи. Особливе значення в XIV в. придбала торгівля з генуэзскими колоніями на узбережжя Чорного моря, у першу чергу з Кафой (Феодосія). Приморські міста брали активну участь у торгівлі по Балтійськім морю.
304
Зростання економіки сприяло розвитку польської культури. В XIII-XIV вв. з'явилися міські школи з викладанням рідною мовою. Велике значення мало відкриття в 1364 г. університету в Кракову, який став другим великим науковим центром у Центральній Європі.
Незавершеність процесу об'єднання польських земель. Державне об'єднання польських земель в XIV в. було неповним: не зложилася досить сильна центральна влада; до складу Польської держави не були ще включені Мазовия Сілезія й Помор'я (Мазовия, щоправда, визнала верховенство польського короля). Окремі польські землі (воєводства) зберігали свою автономію, місцеві органі керування перебували в руках великих феодалів. Політичне й економічне панування можновладцев не було підірвано. Незавершеність процесу об'єднання польських земель і відносна слабість центральної королівської влади мали глибокі внутрішні причини. ДО XIV в. у Польщі ще не дозріли передумови для державотворення. Процес формування єдиного всепольського ринку тільки намічався. Централізації Польської держави перешкоджала позиція польських можновладцев і впливового патриціату міст. Німецький патриціат найбільших польських міст, зв'язаний головним чином з міжнародною транзитною торгівлею, виступав проти централізації. Тому польські міста не зіграли значної ролі в об'єднанні країни на відміну від міст Росії й ряду країн Західної Європи. Боротьбі за об'єднання польських земель заважала й східна політика польських феодалів, стремившихся підкорити українські землі. Це розпорошувало сили Польщі й послабляло її перед особою германської агресії. Об'єднання польських земель, розвиток економіки й культури Польської держави в XIV в. вимагали реформи законодавства й кодифікації феодального права. Однак єдиного законодавства для всієї країни складене не було. В 1347 г. були вироблені окремі зводи законів для Малої Польщі — Вислицкий статут і для Великої Польщі — Петро-Ковский. Ці статути, засновані на раніше існуючому в Польщі звичаєвім праві, відбивали політичні й соціально-економічні зрушення, происшедшие в країні ( насамперед посилення процесу покріпачення селян і перехід до нової форми феодальної ренти — чиншу). Значно погіршилося положення селян. Вислицкий і Петроковский статути обмежували право селянського переходу.
Економічний розвиток Польщі в XV в. В XIV-XV вв. значного розвитку досяглося ремісниче виробництво. Показником росту продуктивних сил було широке використання енергії падаючої води. Водяне колесо знайшло застосування не тільки на млинах, але й у ремісничім виробництві. В XV в. у Польщі збільшилося виготовлення полотна
305
і сукон, металевих виробів, харчових продуктів; значних успіхів досяглася гірничорудна промисловість, вівся видобуток солі. Росло міське населення. У містах підсилилася боротьба між німецьким патриціатом і основною масою городян-поляків, ішов процес полонізації німецького населення, розвивалося польське купецтво.
Ріст продуктивних сил відбувався й у сільськім господарстві. Покращилася плужна обробка землі, розширювалася внутрішня селянська колонізація країни. Загальний обсяг посівних площ в XIV-XV вв. швидко збільшувався. В XV в. поряд з натуральною рентою великий розвиток одержала грошова рента, що сприяла росту продуктивності селянської праці. Із другої половини XV в. стала швидко рости відробіткова рента — панщина, головним чином у маєтках церковних феодалів.
Розвиток грошової ренти сприяв збільшенню обміну між містом і селом і росту внутрішнього ринку. Господарства селянина й феодала тісніше зв'язувалися з міським ринком.
У той же час розвивалася зовнішня торгівля. Для Польщі, особливо до середини XV в., велике значення мала транзитна торгівля між Західною Європою й Сходом, у якій брали активну участь польські міста, розташовані на важливому торговельному шляху Вроцлав — Краків — Львів — Чорне море. Із другої половини XV в. різко зросло значення торгівлі по Балтійськім морю. Важливу роль придбав вивіз на Захід польського корабельного лісу. Польща активно включалася в загальноєвропейський ринок.
Ріст шляхетских привілеїв. Економічний ріст міст не привів, однак, до зміни в розміщенні класових і політичних сил у Польщі кінця XIV-XV в. Політично й економічно найбільш впливовою частиною міського населення був патриціат, що нажився на транзитній торгівлі й мало зацікавлений у розвитку властиво польської економіки. Він легко встановлював контакт із феодалами — супротивниками посилення центральної влади.
Після смерті короля Казимира III (1370 г.) у Польщі різко підсилився політичний вплив магнатів. Магнати й шляхта добилися привилея в Кошицах (1374 г.), що звільняв феодалів від усіх повинностей, крім військової служби й незначного податку в 2 гроша з дана землі. Цим була закладена основа для юридичного оформлення станових привілеїв польських феодалів і обмеження королівської влади. Політичне засилля магнатів викликало невдоволення шляхти. Однак, виступаючи проти магнатів, шляхта не прагнула до посилення королівської влади, уважаючи, що міцніюча станова организа-
Лан — захід землі, рівна в середньому 16 га.
306
ция є надійним знаряддям для придушення класового опору селян. Росту політичної активності шляхти сприяла поява сеймиків — зборів шляхти окремих воєводств для розв'язку місцевих справ. На початку XV в. сеймики виникли у Великій Польщі, у другій половині XV в. — і в Малій Польщі.
Наприкінці XV в. стали скликатися загальні сейми всього королівства в складі двох палат — сенату й посольської хати. Сенат складався з магнатів і сановників, посольська хата — зі щляхти-чий — представників (послів) місцевих сеймиків. У Польщі почала оформлятися станова монархія, що носила яскраво виражений шляхетский характер.
Для досягнення своїх політичних цілей шляхта створювала тимчасові союзи — конфедерації, до яких іноді примикали міста й духівництво. Перший час ці союзи мали антимагнатську спрямованість, але звичайно вони були знаряддям боротьби за шляхетские привілеї.
Шляхта була основною опорою королівської влади, але її підтримка купувалася ціною всі нових поступків з боку монархії. В 1454 м. Казимир IV Ягеллончик, щоб заручатися підтримкою шляхти у війні з орденом, змушений був видати Нешавские статути, що обмежували королівську владу. Без згоди шляхти король не мав права видавати нові закони й починати війну. На шкоду інтересам монархії й міст шляхті дозволялося створювати власні земські суди. Статути 1454 г. були важливим етапом у розвитку польської станової монархії. Особливістю цього процесу в Польщі було фактичне усунення міст від участі в представницьких органах влади.
Польсько-литовська унія. Боротьба з Тевтонським орденом спонукувала польських магнатів прагнути до об'єднання з Великим князівством Литовським, яке також зазнало нападам ордена. В 1385 г. у Креве була укладена польсько-литовська унія. Польські магнати домагалися включення Литви до складу Польської держави й уведення в ній католицтва. Королева Ядвіга в 1386 г. одружилася з литовським князем Ягайло, що став польським королем під іменем Владислава II (1386-1434). Унія двох держав була не тільки засобом оборони від германської агресії, але й відкрила для польських феодалів можливість експлуатації багатих українських земель, раніше захоплених Литвою. Спроба повністю включити Литву до складу Польщі зустріла опір феодалів Великого князівства Литовського. Народні маси пручалися введенню католицтва. На чолі опозиції став кузен Ягайла Витовт. Унія була розірвана. Але в 1401 г. вона була відновлена при збереженні державної самостійності Литви.
Грюнвальдская битва. В 1409 г. спалахнула «Велика війна» з Тевтонським орденом. Генеральний бій відбувся 15 липня
307
1410 г. під Грюнвальдом, де наголову був розгромлений і знищений колір орденських військ. Незважаючи на цю перемогу, польсько-литовська сторона на добилася великих результатів. Проте історичне значення Грюнвальдской битви було велике. Вона зупинила агресію германських феодалів проти Польщі, Литви й Русі, підірвала могутність Тевтонського ордена. Із занепадом ордена ослабнули й сили германської феодальної агресії в Центральній Європі, що полегшило польському народу боротьбу за свою національну незалежність. Перемога при Грюнвальде сприяла росту міжнародного значення Польської держави.
Повернення Гданьского помор'я. Після-Обрання на польський престол великого князя литовського Казимира IV Ягеллончика (1447-1492) була відновлена польсько-литовська особиста унія. Під час його правління почалася нова війна Польщі з Тевтонським орденом, що тривав 13 років, що й закінчився перемогою Польщі. По Торуньскому миру 1466 м. Польща повернула собі Східне Помор'я з Хелминской землею й Гданьском і частина Пруссії, знову був отриманий вихід до Балтійського моря. Тевтонський орден визнав себе васалом Польщі.


Понравилась статья - ПОЛЬЩА В XI-XV вв., читайте также:

  • РОЛЬ ЗАХІДНОСЛОВ'ЯНСЬКИХ І ПІВДЕННОСЛОВ'ЯНСЬКИХ КРАЇН У МІЖНАРОДНИХ ВІДНО ...
  • ВАЛАХІЯ, МОЛДАВІЯ Й ТРАНСІЛЬВАНІЯ ДО КІНЦЯ XV в.
  • ЯПОНІЯ В XVI-XVII вв.
  • ПОЛЬЩА В XVI-XVII вв.
  • ПІВДЕННІ СЛОВ'ЯНИ НАПРИКІНЦІ XII-XV вв.
  • ВАЛАШСКОЕ Й МОЛДАВСЬКЕ КНЯЗІВСТВА Й ТРАНСІЛЬВАНІЯ В XI-XV вв.
  • Феодальна рента: зміст, історичні форми
Добавление комментария

Ваше Имя:

Полужирный Наклонный текст Подчеркнутый текст Зачеркнутый текст | Выравнивание по левому краю По центру Выравнивание по правому краю | Вставка смайликов Выбор цвета | Скрытый текст Вставка цитаты Преобразовать выбранный текст из транслитерации в кириллицу Вставка спойлера